Тема : ПОВЕРНЕННЯ ДО ІДЕАЛІВ КРАСИ МИНУЛОГО. Неокласизизм.

У XX ст. разом із течіями авангарду, які нерідко розчаровували своїми крайнощами, виникли мистецькі напрями, що орієнтувалися на ідеали й здобутки стилів минулого. Ностальгія за старим, добрим і вічним вилилася в нові художні явища, серед яких значного поширення набув неокласицизм.

У результаті різних трактувань цього поняття виникли розбіжності щодо його хронологічних меж. Європейські автори неокласицизмом називають мистецтво другої половини XVIII — початку XIX ст. на відміну від більш раннього етапу цього стилю (вітчизняні фахівці зараховують ці періоди до класицизму). Приміром, у Франції стиль мистецтва епохи «короля Сонця» — Людовика XIV називають класицизмом, стиль часів Людовика XVI — зараховують до неокласицизму, а парадний стиль періоду правління Наполеона І, що завершив еволюцію стилю класицизм, отримав назву ампір.

Коли класицизм втратив панівну роль, його змінили так звані «історичні ретроспективи» — стилі, в яких використовували елементи мистецтва минулих епох: неоготика, неоренесанс, необароко, неовізантійський, неомавританський.

Пригадайте ознаки стилю класицизм в архітектурі.

Архітектура, в якій змішуються композиційні прийоми й елементи оздоблення різних стилів, отримала назву еклектика. Одним із її прикладів в українській архітектурі є будинок «Львівської політехніки», де використано мотиви неокласицизму та італійського неоренесансу. Фасад виконано у строгих формах неокласики з портиком корінфського ордеру, інтер’єр — у дусі неоренесансу. Урочисте враження справляє вестибюль із парадними сходами й актовий зал, оздоблений подвійними колонами, каріатидами, фризом з 11 картин.

Юліан Захарієвич. Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Різновидом неокласицизму є неовізантизм. Він виявився насамперед у сакральній архітектурі. Принципи візантійського зодчества притаманні Володимирським соборам, зведеним у Києві та Херсонесі.

Неокласицизм став реакцією проти надлишкової декоративності модерну і стилістичного «свавілля» еклектики. У прагненні затвердити основні принципи архітектурної класики представники оновленого стилю спиралися на такі типові ознаки класицизму, як врівноваженість усіх елементів композиції, пропорційність, симетричність. Водночас у спорудах використовували нові матеріали, різностильові мотиви, які збагачували національними рисами, а інколи й елементами модерну.

Синтезом неокласицизму і модернізму став стиль арт-деко, прикладом якого в архітектурі є театр на Єлисейських Полях у Парижі (комбінація новітніх залізобетонних конструкції зі спрощеними класичними формами фасаду). Відмінні риси цього стилю найповніше виявилися в дизайні інтер’єрів меблів: сміливі геометричні форми, етнічні візерунки й багаті орнаменти, дорогі матеріали (слонова кістка, срібло тощо).

У Німеччині та Італії часів фашизму неокласицизм використовували для пропаганди нової ідеології. Архітектура відрізнялася схематичними грубими формами й гіпертрофованою монументальністю.

В українській архітектурі радянського періоду неокласицизм став одним із лідерів, поєднуючи традиційність з ідеями авангарду. «Пролетарська класика» 30-х років у післявоєнний період переродилася в так званий «сталінський ампір» з його гігантоманією. Адже архітектура, як і все мистецтво, мала демонструвати непохитність тогочасного устрою. Будівель у такому стилі з елементами неокласики чимало в Києві, Харкові, наприклад Будинок уряду (арх. І. Фомін, П. Абросімов) в українській столиці. У помпезних громадських спорудах зазвичай використовували античні ордери, фасади були симетричні, декор — мінімальним.

У живописі неокласицизм не набув такого поширення, як в архітектурі, адже більшість художників дотримувалися різних авангардних течій. Проте деякі орієнтувалися на реалістичні традиції, намагалися повернутися до класичних ідеалів краси. У своїх творах вони протиставляли «вічні» естетичні цінності хаосу суперечливої реальності.

Прикладом такого світлого мистецького світобачення була неореалістична творчість уроджениці Харківщини Зінаїди Серебрякової (1884-1967), яка походила з двох знатних художніх родів (Бенуа і Лансере). Жінка складної долі, вона почала малювати від щастя, а закінчила від спроби заглушити горе після втрати чоловіка, змушеної еміграції й неможливості бачити двох із чотирьох своїх дітей.

Зінаїда Серебрякова. Автопортрет (зліва). За обідом (справа)

Неокласицизм у музичному мистецтві має свої особливості. Термін було вжито вперше стосовно музики А. Русселя. Данину цьому стилю віддали видатні композитори, які у своїй творчості застосовували стилістичні та жанрові імітації музики класичного періоду: А. Онеггер, Д. Мійо, Ф. Пуленк, С. Прокоф’єв, П. Хіндеміт, І. Стравинський.

Інколи поняття «неокласицизм» розуміють настільки широко, що охоплюють стилізацію не тільки класики, а й інших стилів, або поширюють на всю академічну музику XX ст. поза межами авангарду. Ця умовна назва «неокласицизм» узагальнено відображає прагнення композиторів повернутися до ясності й гармонійності музики минулого. Водночас у намаганні передати динамізм і контрасти сучасності вони використовували новітні мовні засоби, складні гармонії, загострені ритми. Зазвичай зверталися до інструментальних жанрів непрограмної музики (сюїти, концерту, симфонії, поліфонічних форм), нерідко використовували камерний оркестр чи інструментальні ансамблі різного складу.

Неокласицизм і експресіонізм — два основні полюси музики минулого століття. Емоційному напруженню експресіонізму неокласицизм протиставив стриманість почуттів, конструктивність задуму, ясність форм.

Німецький композитор Пауль Хіндеміт (1895-1963) об'єднав неокласицизм і фольклор в оперному жанрі. Сюжет опери «Художник Матіс» побудовано на відомостях про художника Матіаса Грюневальда, творця відомого Ізенгеймського вівтаря. Згодом музику опери композитор використав в однойменній симфонії, яка стала одним із найвідоміших творів композитора. Програмність симфонії вельми своєрідна — це музична інтерпретація живописних образів.

У вступі до першої частини «Концерт ангелів» використано мелодію народної пісні XVI ст. «Три ангели співали». Музика звучить як світлий і величний гімн.

Д/З : Законспектувати основне. Пригадайте, які музичні жанри і форми сформувалися в епоху класицизму. Назвіть найвідоміших композиторів-класиків та їхні твори.